"Сотні тисяч росіян тікають від божевільного режиму", — Геннадій Гудков про мобілізацію, війну та ліквідацію путіна

Галина Остаповець

Журналіст

Росія не має зброї для перемоги у війні з Україною, тому головний козир її голови володимира путіна — ядерна зброя. А це шість тисяч боєголовок.

При цьому путін чудово розуміє, що з моменту натискання на червону кнопку час його життя обмежений максимум двома годинами. Чи захоче він вмирати і що про його шалену війну думають у кремлі розповів російський опозиційний політик Геннадій Гудков в інтерв'ю Новини.LIVE.

— Путін таки пішов на надзвичайно непопулярний крок і оголосив мобілізацію в росії. Закликати збираються не 300 тисяч людей, а мільйон. Що його спонукало на такий крок?

— Українська армія перемолола російську. Всі ці цифри (від російського Міноборони. — Ред.) у 5-6 тисяч загиблих — це інформація для л*хів. Втрати великі, армія знекровлена та різко знизилася в чисельності. Вербування карних злочинців не допомагає відновити її боєздатність, тому путін змушений був оголосити мобілізацію. Хоча б для відновлення чисельності армії під час вторгнення в Україну.

Ця мобілізація практично примусова. Хоч і обіцяють платити гроші, але обіцяти не означає одружуватися. Путінська армія втратила особовий склад, здатний вести війну.

Путін хоче показати всьому світу цю фількіну грамоту, що ми тут провели референдум, і люди захотіли приєднатися. Але розуміючи, що весь світ цього ніколи не прийме та не визнає, він розпочав ядерний шантаж.

— Замість війни, росіяни масово побігли.

— Так, втеча йде в усіх напрямках. Дикі гігантські колони людей на кордонах із Казахстаном та на інших, де ще пропускають. Великий відтік людей до Білорусі. Усі літаки напхані під зав'язку. Вартість квитків сягає 3 тисяч доларів. На місцях почалася жахлива корупція — довідки у наркологів, психіатрів, інші лікарі про недієздатність. Загалом, кому війна — кому мати рідна. Пристойна частина населення лише наживеться на цій паніці. Росію залишає сотні тисяч людей. Народ біжить від путіна, його божевільного режиму та кривавої війни.

У цих умовах я вважаю, що Литва, Латвія, Естонія могли б переглянути своє рішення про закриття кордонів із росією. Чим більше людей поїде — тим менше наражатиме на небезпеку себе і українців. Мені здається, Україна має виступити ініціатором, щоб випустити з росії всіх росіян, які не бажають воювати проти народу України.

— Чому вся ця маса людей не їде до москви на мітинги проти путіна?

— Вибачте, але мені ці розмови набридли. Я розумію, що це побутові настрої людей, які схильні до емоцій. По-людськи я їх розумію. Але якщо говорити про серйозні речі, то в росії збудовано військову диктатуру. Якщо в Україну вдерлася армія зі 150 тисяч людей, то проти народу росії озброєно півтора мільйона людей. Якщо Україна за пів року перемолола 100 тисяч, то проти беззбройного народу кинуто вдесятеро більше озброєних людей.

Росія не має ні ЗМІ, ні політичних партій, ні громадянського суспільства, немає ані політиків, ані лідерів — вони або вбиті, або сидять, або емігрували. Тому це побутове дилетантство у мене викликає досить емоційну реакцію. У росії сьогодні немає умов для протесту!

— Що тоді робити в цій ситуації?

— В Україні потрібно створити російський визвольний корпус. На жаль, цьому перешкоджають серйозні проблеми, пов'язані із внутрішньою організацією самої України. Наприклад, діє закон, який прямо забороняє громадянам країни-агресора брати участь у збройній боротьбі на боці України. Ми повинні дати людям можливість перемогти ворога зі зброєю в руках, а не посилати їх на розстріл.

— Українці не довіряють росіянам після цинічного вторгнення 24 лютого…

— Російські громадяни можуть самі воювати, просто дайте їм таку можливість. Бій є бій, там все дуже швидко перевіряється. Під час будь-якої війни існували величезні корпуси людей, які чинили опір режиму. Під час Другої світової формувалися антинімецькі підрозділи із громадян держав-союзників Гітлера. Були і румунські підрозділи та болгарські.

Не можу зрозуміти, чому ми спираємось у випадку з росіянами? Що краще — щоб беззбройні люди йшли на москву, щоб їх там розстріляли, чи щоб вони взяли в руки зброю і допомагали українцям подолати путінський режим?

— В умовах масової втечі росіян скільки охочих вмирати збере путін?

— Нині воюють не людьми, а технологіями. Людина на полі бою живе недовго. Особливо коли він не має технологій. Якщо Захід допоможе Україні потужною та сучасною зброєю, до чого я теж закликаю, це нівелює будь-яку кількість солдатів, яку путін може спрямувати на фронт.

— А скільки зброї у росії?

— Вони намагаються забити валом — штампують міномети, снаряди і те, що вбиває. Військово-промисловий комплекс працює і абияк відновлює техніку, яка може рухатися. Плюс у росії велика перевага в авіації, адже обстріли та бомбардування йдуть щодня. У цьому плані Україну треба посилювати, щоб вона протистояла бойовій авіації супротивника.

Але загалом росія не має зброї, тому головний путінський козир — ядерна зброя. А це 6 тисяч боєголовок. Серед них 2,5 тисячі — стратегічна ядерна зброя. Говорять, щось не злетить, щось не полетить. Якщо боєголовка спрямована на якесь місто, її відхилення на кілометр-два при мегатонній потужності не має ніякого значення. Вражаюча потужність становить 800 кілотонн. Хіросіма та Нагасакі були вражені авіабомбами 28 кілотонн.

Немає жодної різниці, куди вона влучить, якщо все буде знищено. І таких ракет у путіна, на жаль, чимало.

Ми маємо справу з божевільним старим, який хоче зберегти свою владу. Я не вірю в ядерну війну, принаймні у широкомасштабну. Путін чудово розуміє, що з моменту натискання на червону кнопку час його життя обмежений щонайбільше двома годинами. А помирати він також не хоче. І в цьому криється шанс усього світу перемогти путіна. Зараз дуже важливий історичний та поворотний момент, коли Захід має не змигнути і не поступитися. Тоді перемога буде за Україною та світовою цивілізацією.

— Чи встоїть Захід перед ядерним шантажем путіна?

— Він зобов'язаний. Якщо ж ні — буде наступна війна, і незабаром. Вона буде ще більш руйнівною та точно зі зброєю масового ураження. Нині останній шанс зупинити путіна та його військову машину. Іншого шансу може навіть не бути.

— А що взагалі відбувається у кремлі? Здається, там усі підтримують шалену війну путіна.

— У росії немає єдиної точки зору та єдності влади. У ближнього путінського кола лише одна думка — як вижити в цій війні та зберегти свою владу, а отже, і свої життя. Вони в істериці — там погано, тут погано, тут смерть і там смерть.

Коло, яке трохи далі, теж у стані шоку й абсолютно не розуміє, що творить путін. Частина цих еліт його люто ненавидить, але поки що нічого не може зробити.

Прості люди, які не у владі та не в системі, поділені на різні групи. Прибічники путіна і війни — це якісь зазомбовані старі дурні з комплексом великодержавної шизофренії. Але після контрнаступу України їхнє число скорочується. Вони стулили пельку і прикусили язика.

Є болото, яке ні туди і ні сюди, ні вашим, ні нашим, у цьому сумніваються, у тому сумніваються. Є ще пристойна частина населення, яка проти війни, але вона пригнічена, зачищена, зацькована, затюкана та позбавлена можливості до активного опору.

— Чому путіна досі не ліквідували?

— А чому Фіделя Кастро не було ліквідовано? Гітлера? Хоча замахи були. Не пощастило!

— У випадку з путіним теж не пощастило?

— Чи не пощастило, чи поки що немає можливості. Може, ще пощастить.

— Багато казали, що, наприклад, Лавров не знав про  початок війни, його поставили перед фактом.

— Не вірю, що поставили його перед фактом. Є багато близьких до путіна людей, які справді 24 лютого прокинулися в абсолютному шоці. Вони могли припустити все, що завгодно, крім широкомасштабного вторгнення. До останнього моменту були впевнені, що це блеф, спрямований на підготовку чергової зустрічі з Байденом та десять дзвінків Макрона. І це люди, які вітаються із путіним за руку. Вони у повному ох*їнні від цієї війни.

— І що вони збираються робити?

— Ми обговорювали із західними політиками, що для певної частини путінських еліт має бути exit strategy (продуманий план виходу. — Ред.). Їм треба давати якийсь вихід. Поки що ми його не бачимо. Сподіваємось на підтримку, зокрема й українського керівництва. Хотілося б знайти спільний план із цього питання. Але без України, США та ЄС ми цього не зробимо. Союзників України в росії набагато більше, ніж ви вважаєте.

— Лукашенко міг знати про повномасштабне вторгнення російської армії до України з території його країни?

— Можу припустити, що не знав, але міг здогадуватися. Але те, що він здав країну в оренду путіну для війни, це абсолютно точно. У цьому сенсі він такий самий військовий злочинець, як сам путін.

— Що стане кінцем путінського режиму?

— 1905 року росія зазнала ганебної поразки від Японії. Японія була обрана, щоб показати велич росії, але та отримала по морді так, що мало не здалося. Ця ганебна поразка призвела до найсильнішої емоції в народі. Виникла перша російська революція, яка мало не скинула царя і змусила його до реформ.

Або ж поразка росії у Першій світовій, коли армія прийшла скидати царський режим. Так і тут — поразка у війні, розчарування у владі і в царі, повернення озлобленої армії, що програла, сьорбнула крові і горя, — і мало путіну не здасться.

Думаю, що військова поразка російської армії в Україні, а вона неминуча, і призведе до обвалення путінського режиму. Це рецепт лікування росії від путіна. Так склалися обставини, що Україна захищає не лише себе, вона захищає і росію, і весь світ.

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися